|
|
|||||||
Сцена Шоста, де Нєо вчиться літати Морфей: (до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе – штучна реальність. В ній ти самі правила, що діють в Матриці. На деяки ти можеш спиратися, деякі можна зламати. Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати? Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо) Пизданеш і узнаєшь. Нєо: (радісно) Правду? Морфей: (хитро) Ага. Стрибай. Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра Нєо: І на хуя? Морфей: Пізнаєш правду! Лєті, да? Морфей штовхає Нєо з даху. Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!... Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не “бля”! Нєо: Бля-а-а-ааа!... На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і плющиться мов діснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очі, якими Нєо дикувато озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фільмах, приземляється Морфей. Морфей: Білі не вміють літати... Нєо: (спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку жопу, потім говову і переверається на бік. Зі звуком пробки шампанського він ширшає, набуваючи нормальної форми і піднімається. На поясі Морфея верещить пєйджер. Морфей: (перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під плащем) Час іти. Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повітря ногою намагаючись попасти негру в спину. Продолжение следует... |